top of page

Артем, Анонімні Нікотинозалежні, Черкаси

Оновлено: 17 трав. 2022 р.

Перша затяжка.

Всім привіт. Я Артем, нікотинозалежний. Хочу поділитися з вами своєю історією. Вперше я спробував нікотин ще в далекому дитинстві, років у 6, мабуть. Ми з друзями збирали недопалки на стадіоні та палили їх, вважали, що це круто.

Хотіли виглядати як дорослі. Пам’ятаю, мені попався один недопалок з жіночою помадою і мене вирвало після того, як я затягнувся. Після цього я пообіцяв собі, що більше ніколи не буду палити. В сім’ї в мене палив тільки батько, коли ще жив з нами. Після кожної сварки з мамою він завжди виходив на балкон палити. І це мені врізалося в пам'ять назавжди. Потім в квартирі, де я жив, палив вітчим. Мені з дитинства подобався запах тютюну. Особливо на маминому волоссі, коли вона приходила пізно додому після якоїсь гулянки. Вона мене міцно обіймала і я вдихав аромат табаку на її лакованому волоссі із сумішшю легкого перегару від алкоголю.


Коли я почав дорослішати, то крав сигарети у мого відчима і таємно вибігав з квартири, щоб сховатися в кущах і випалити сигарету. Так і почалася моя залежність. Всього від однієї затяжки. Повертаючись додому, я завжди натирав пальці листям горіхів, щоб не воняли руки, або використовував палички з дерева. Але все одно мама дізналася, що я палив. І після крику та дорікань, вона нагодувала мене табаком, а сірниками підпалювала мені пальці. Далі йшли обіцянки і клятви більше ніколи не брати сигарети до рук і рота. Але вже в старших класах сигарета стала чудовим другом на гулянках, засобом для спілкування та таблеткою, щоб стати дорослішим. Тоді я ще не розумів, в яку пастку потрапив.


Йшли роки, і було багато спроб кинути палити. Книги Алена Кара, гіпноз, метод Жданова, обіцянки близьким, дітям, церква, таблетки, спорт, медитації і т.д. Але я був безсилий проти невидимого голосу, який нашіптував мені: «Давай покуримо всього одну сигаретку. Ти ж так втомився, розізлився, давай одну і все — кинеш назавжди...»


І так було тисячі разів. Я постійно вівся на цей голос, на цю «всього одну сигаретку». І потім я продовжував палити ще декілька років. Тоді я вже здався, і навіть пробував знайти переваги куріння. Починав сам себе переконувати, що палити — це нормально. Що це мене заспокоює, я більше сконцентрований, можу краще спілкуватись з людьми і т.д. Як же багато було цих відмовок, щоб палити. Коли мені було 29 років, я прийшов до паралельного товариства. Де вперше познайомився з 12 кроковою програмою. В цей час я активно палив по 1-2 пачки сигарет в день. Моє здоров'я ставало все гіршим і гіршим. І я перейшов на електронні сигарети, Гло. І переконував себе, що це в десятки разів менше шкідливо, ніж сигарети. Але і після них в мене був постійні кашель і головокружіння.


Потім я познайомився з товариством Анонімні Нікотинозалежні. Але тоді я все ще думав, що сам можу кинути. Що, звісно, ніяк не вдавалось. Ще три роки я сам себе обдурював. А потім вже не було сил боротись і я знову прийшов у НікА. І я не знаю як це працює, але я перестав боротися. І не палю вже 45 днів. Є невидима для очей сила в товаристві НікА. І тільки ця сила, більш могутніша ніж я та все у світі, може позбавити мене від залежності. І ця сила повсюди, у кожного всередині, на групі. Тільки з цією силою я не візьму цю першу сигарету, яка запускає процес залежності. Все настільки просто. А я все ускладнював все своє життя. Просто не брати першу сигарету, не робити першу затяжку, і все. А як це зробити — підкажуть на групі. І я вдячний за це неймовірне відкриття.


Артем, Анонімні Нікотинозалежні, Черкаси

13 переглядів0 коментарів

Commentaires


bottom of page