Привіт! Мене звати Мар'яна. Я залежна від нікотину. Моє знайомство з сигаретами розпочалось, як в багатьох з нас, в підлітковому віці.
Подружка жила в великому місті, а на канікули приїжджала до бабці. І от одного літнього дня ми пішли на річку. Там вона закурила і дала мені сигарету. Я не хотіла, а вона мене просила. Зараз я точно не можу сказати чи закурила я тоді, чи ні. Але добре пам'ятаю як вже наодинці, вкрала в дядька сигарету і серед сіна, на стріху, скурила її. Тоді мені сподобався смак тютюну і дурман, викликаний курінням.
Моя залежність розвивалася швидко. В 15 років я вже повинна була мати пачку сигарет в кишені постійно. Для цього мені треба було обманювати і часто красти. Тоді я не задумувалась над тим, щоб перестати вживати нікотин і не розуміла серйозність проблеми. Ба навіть більше, не рахувала нікотинову залежність проблемою взагалі.
Проходили дні за днями, місяці, роки, багато чого мінялося, тільки сигарета була тим, що супроводжувала різні події, різні переживання та емоції. З часом я почала розуміти, що завдаю шкоду здоров'ю, але зупинитися не могла. Навіть вагітності не стали приводом, щоб перестати вживати нікотин.
Правда, були періоди коли я відмовлялася від сигарет. Найдовший з них приблизно пів року. На той час, коли я вперше прийшла на групу нікотинозалежних, в мене не було навіть надії, що я зможу жити й не курити. І от перше чудо. Після зібрання з'явилась не тільки надія, а віра і впевненість, що в мене вийде, що і я зможу.
Я слухала досвід анонімних братів і сестер. Одним вдавалося не курити роки, іншим кілька місяців, ще іншим — днів чи годин. А ще мені дуже подобалося, коли казали: «Сьогодні я чиста(ий)». Проте за себе ці слова, я сказати не могла ще найближчі півроку. Довгоочікувана чистота не приходила. Куріння супроводжувалось скандалами з боку свекрухи, шуканням грошей на сигарети, частими головними болями, кашлем, внутрішнім болем, страхом, звинуваченням самої себе. Повинна згадати тут про наставника і тих, хто попереду, тобто, тих, які вже не курять. Дуже дякую Богу за їхню мудрість, особливо, за терпеливість. Наставник мене супроводжує від самого початку мого знайомства з 12 кроковою програмою. До речі, це моя перша дванадцяти-крокова співдружність. Вона з розумінням відноситься до мене і дуже хоче допомогти.
І от одного разу на зібранні, які я, до речі, старалася відвідувати кожного дня, мене зацікавив досвід анонімної сестри. Вона розказувала, як готується до дати, коли вона відмовиться від нікотину. Згодом, через кілька днів, сестра вже ділилася своїми враженнями від перших днів життя без сигарет. І я ще з більшою надією тепер ходила на збори. Треба тут сказати і про свекруху, яка теж причетна до моєї чистоти. Вона багато років в прямому значенні слова воювала зі мною, і просила покинути палити.
Цей день прийшов. 31 січня після обіду; годину за годиною я не курю. І от сьогодні 80-й день не просто чистоти, а іншого життя. За що вдячна Богу, програмі, наставнику, кожному з вас!!!
Синдром відміни проживала без будь-яких допоміжних препаратів. Хоча тоді, коли курила, не виключала можливості чимось собі допомогти. До речі, на 50-ох днях чистоти були надокучливі несильні головні болі, десь протягом тижня. Я не одразу зрозуміла, що це ломка, але потім, коли відчувала біль, то раділа, що не курю. На перших днях без сигарет багато пила води, при сильній тязі дзвонила анонімним, багато ходила, робила фізичні вправи.
Думаю, що перестати курити — це тільки початок. Початок пізнавання самої себе, це також початок інших стосунків з людьми і, мабуть, найголовніше, це зв’язок з Вищою Силою, з якою я тільки вчусь співпрацювати.
Мар'яна, Анонімні Нікотинозалежні, Україна
Comments