Привіт всім! Мене звати Нікіта, мені 17 років і я одужуючий нікотинозалежний з Києва.
Завдяки співтовариству я знайшов готовність працювати над собою, змінювати своє життя на краще! Дякуючи Вищій Силі та спільноті, не курю з 14 грудня 2021 року.
З дитинства моє улюблене заняття було дивитися і рівнятися на дорослих, дізнаватися, як насправді роблять мої батьки, тобто спостерігати, як вони проживають стрес перед будь-якою справою за допомогою цигарок. Я намагався відтворювати цю поведінку і в особистому житті, але крім осуду з їхнього боку я нічого не отримував — так я усвідомив, що для досягнення уваги батьків мені необхідно робити щось погане та заборонене.
З часом зрозумів, що мені потрібно тікати, щоб покурити, шукати всі можливі способи нашкодити своєму здоров'ю. Років мені було тоді 11, тоді для імітації образу був папір. Спробувавши татові сигарети я сильно закашляв, та й страшенно боявся, що помітять запах. Тоді сказав собі, що не торкнуся цього ніколи. Пройшло півтора-два роки, виникло непереборне бажання дізнатися, чому мої однолітки пробують. І ось спробувавши електронну сигарету, справа була в шкільному туалеті, здалося, що я знайшов те, чого так довго чекала моя залежність. Як наслідок, успішність у школі поступово знижувалася, я починав брехати батькам про оцінки, абияк ходив на тренування і після всіх цих мук «стара» компанія заміняла мені домашній затишок і тепло. Тоді здавалося, що житиму так до кінця своїх днів... і це влаштовувало мене тоді повністю.
Я був закритий до спілкування зі здоровими людьми, ходив тільки з тими, які курять. Щодня я з ініціативою кликав їх на перекур, здавалося, що це все, що треба для того, щоб почуватися в нормі.
У 10-му класі я почав уже часто красти у мами тонкі сигарети. Докладав максимум зусиль, щоб вона не запідозрила нічого, але одного разу це сталося... Пам'ятаю, наскільки сильно вона розчарувалася в мені, її розпач. З того моменту я більше не відчував себе затиснуто, швидше за все помітив, що можу маніпулювати її емоціями, особливо коли вона бачила мій стан після куріння.
Далі в мене росла толерантність до нікотину, приймав його щоразу дедалі більше. Іноді бували передозування, ставало погано, я припиняв курити на тиждень, не намагався змінюватися і залежність чекала того дня, коли повністю дам собі дозвіл курити. Це коло ще дуже довго повторювалося... Щоразу нічого не змінювалося. Тоді я і не здогадувався, як люди можуть жити у свободі від руйнування. Я продовжував брехати, «мутити» гроші та не вирішувати внутрішні проблеми.
А потім пішли наслідки мого недбалого поводження зі своїм тілом, було просто нестерпно, та й «мутити» вже не було сил і ось тоді я й почав зверталися до Бога за допомогою. Завдяки його волі, утримуючись, почав відновлюватися, бережніше ставитись до того здоров'я, що в мене залишилося, почав вибудовувати і дотримуватися обмежень... тривало це близько 2,5 місяці, а потім від інших людей, знову ж таки завдяки волі та турботі Бога, я дізнався, що є така спільнота як НікА, де люблять мене таким, яким я є, де є те тепло і прийняття, якого мені так не вистачало.
Процес одужання запустився, я б сказав, пішов повним ходом, я почав прислухатися до досвіду інших людей, став ідентифікувати себе з такими самими залежними, це принесло мені вміння довіряти і допомагати (віддавати) людям. Особливо багато разів мене виручала сама можливість написати, що мені зараз не легко, і учасники допомагали, поділилися своїм досвідом, наприклад, в телефонній розмові, а також підтримували — все це для мене дуже багато означає, адже це зміцнює мою чистоту та одужання в цілому. Тепер змінилося і коло спілкування, відчуваю себе некомфортно поряд з товаришами, що палять, дистанціююся і став акуратнішим у виборі друзів.
Я щиро вдячний за все, що трапилося, усім людям, оскільки кожен з вас мій учитель!
Пройшовши такий нелегкий шлях, я щасливий ділитися з вами моїми успіхами, дякую, що дочитали мою історію до цього моменту, я радий за нас з вами, оскільки поділившись нею, своїм досвідом, я зміцнив своє і ваше одужання.
Можете взяти для себе щось корисне :)
Нікіта, Анонімні Нікотинозалежні, Київ
Comments