top of page

Ірина, Анонімні Нікотинозалежні, Івано-Франківська область

Оновлено: 17 трав. 2022 р.

Ірина, нікотинозалежна, не палю з 2 лютого 2022 року


Першу цигарку я запалила, коли мені було майже 17 років. Точно пам’ятаю, що до цього часу я довго думала про паління, багато моїх друзів палили, і я почувалася некомфортно в такі моменти, коли всі зайняті палінням, а я тільки спостерігаю. В моїй голові були часто думки, що я тільки попробую курити, що одна цигарка чи навіть декілька — це нічого страшного. Я хотіла себе почувати дорослою і бути як всі мої друзі.

Про те, що куріння — це залежність, я тоді не знала і ніколи про це не чула. В моїй сім'ї батьки не палили, і мені не було відомо, що позбутися від залежності куріння мало кому вдається.


Так паління стало моєю підтримкою у всіх випадках. Я не вміла проживати жодну емоцію, я не вміла контактувати з людьми, я була всім незадоволена, а паління мені приносило часткове заспокоєння, я так для себе це пояснювала. Це тривало декілька років і тільки в колі моїх друзів. В сім’ї я хотіла бути прикладом і без будь-яких дефектів. Тому я палила таємно від моїх рідних, і це для мене з часом ставало проблематично і неможливо.


Паління стало головною причиною моїх конфліктів з чоловіком, він не палив, і не хотів приймати те, що я палю. Я обіцяла йому, що залишу палити і сама в це вірила. Коли одного разу я вирішила перестати палити, то зрозуміла, що зробити це неможливо. Я відчула страх і самотність. Я хотіла договоритись з собою, обіцяючи що з понеділка, з нового року, з настанням посту, на день народження. У мене обов’язково вийде, але... В мене з'явилась самокритика і саможалість, я хотіла зрозуміти, чому я, сильна і розумна людина, не можу перестати палити. Я прочитала Алана Кара і чудо сталось. Мені здавалося, я відкрила для себе щось дуже значне і потрібне. Я ділилася цим досвідом з друзями, які вживали нікотин, радила їм книжку і була впевнена, що ніколи не буду палити. В чистоті від паління я була шість місяців. Моя хвора голова розказала мені на новий рік, що за компанію одна цигарка не нашкодить. Тепер я вже знала про спосіб, щоб перестати палити... Я читала книжку ще декілька разів, я пробувала спосіб В.Жданова,...


Та результату не було. Чим більше я контролювала свою залежність і хотіла позбутися її, тим більше це приносило мені неспокій і я палила ще більше. Себе я бачила у тюрмі, в якій відкриті двері, у мене було величезне бажання вийти звідти, та я не могла...


Я була у дванадцятикроковій програмі у паралельній співдружності, і там я почула, що є дванадцятикрокова програма для Нікотинозалежних. Спочатку у мене була тільки надія, що зможу без нікотину. Я відвідувала групи щодня, розмовляла з учасниками, які допомогли знайти спонсора.


Лише завдяки програмі, особливо спонсору, я можу бути вільною від паління. Дякую Богу, що привів мене до програми, що я маю можливість одужати від егоїзму і самознищення, що можу бути корисною тим, кому я потрібна, а найголовніше — я можу відчувати присутність Бога, довіряти все Йому.


Ірина, Анонімні Нікотинозалежні, Івано-Франківська область

18 переглядів
bottom of page